Педагогічне есе
...Щоб відкрити перед учнями
іскорку знань,
учителеві треба увібрати море світла,
ні на хвилину не відходячи від променів
вічно сяючого сонця знань, людської мудрості.
В.О. Сухомлинський
учителеві треба увібрати море світла,
ні на хвилину не відходячи від променів
вічно сяючого сонця знань, людської мудрості.
В.О. Сухомлинський
Педагог….Здавалося
б таке просте, таке звичне, легке для сприйняття слово. В той же час воно
містить стільки поваги, розуму, мудрості, виваженості… Можна продовжувати до
безкінечності. Напевне, кожна людина має своє уявлення про цю нелегку, клопітку
та часом, і невдячну працю. Скільки існуватиме людство, стільки ж часу буде
користуватися попитом і професія педагога.
Педагог – святе слово. І цим добрим словом ти завжди згадуєш вчителів, які допомогли тобі стати людиною. На моєму шляху зустрілися саме такі вчителі. Сіячі розумного, доброго та вічного – говорять про вчителів. Від них – все найкраще в людині. Про авторитетну людину (спеціаліста) завжди говорять, що в неї були хороші вчителі і звідси пішло прислів’я: “Дерево та вчитель пізнаються по плоду”.
Професія вчителя - багатогранна. Вчитель і наставник, і актор, і лікар, і будівельник, проста людина зі своїми радощами та турботами.
Чесно кажучи, я з дитинства була впевнена, що буду учителем. І цим я завдячую своїй першій учительці –Балас Оксана Олександрівна. Вже після першого тижня навчання в школі я точно знала: буду тільки вчителем!
Нарешті! Я отримала свій перший диплом і роботу вихователя у Київському обласному ліцею-інтернаті фізичної культури і спорту. Прийшовши 15 лютого до ліцею, я хвилювалася як ніколи і в той же час розуміючи, що не маю права цього показувати оточуючим.
Та все вдалося не відразу. В.О.Сухомлинський зазначав: «Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу – це вершина його мрії, хлібороб через кілька місяців милується колосками ячмінного зерна, вирощеного в полі…А вчителеві треба пропрацювати роки і роки, щоб побачити те, що ти замислив; ні в кого так часто не гостює почуття незадоволення, як у вчителя… »
Учительська професія поєднує у собі дві спеціальності. Кожен із нас є спеціалістом-предметником, і, крім того, - педагогом-вихователем.
Так склалася доля, що протягом навчального року я є вихователем однієї з груп. Це були місяці пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, крокуючи по дорозі педагогічного пошуку, розумію, що маю багато чого зробити. Необхідно вдосконалювати свої знання з педагогіки , треба освоювати новітні програми і технології, вивчати методичну літературу. У цьому вирі педагогічної діяльності важливо не схибити, не загубити жодної дитячої душі, тому я не маю жодного права зупинятися на досягнутому. Я повинна рухатися вперед, повинна вчитися, розвиватися, вдосконалювати свою педагогічну майстерність.
Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються, ними стають». І я наполегливо йду до цієї мети, адже обрана мною професія – це щоденне навчання. Тільки так я набуду компетентності, досягну вершин педагогічної діяльності і матиму змогу формувати учня не як носія компетентностей, а, передовсім, як людину.
Педагог – святе слово. І цим добрим словом ти завжди згадуєш вчителів, які допомогли тобі стати людиною. На моєму шляху зустрілися саме такі вчителі. Сіячі розумного, доброго та вічного – говорять про вчителів. Від них – все найкраще в людині. Про авторитетну людину (спеціаліста) завжди говорять, що в неї були хороші вчителі і звідси пішло прислів’я: “Дерево та вчитель пізнаються по плоду”.
Професія вчителя - багатогранна. Вчитель і наставник, і актор, і лікар, і будівельник, проста людина зі своїми радощами та турботами.
Чесно кажучи, я з дитинства була впевнена, що буду учителем. І цим я завдячую своїй першій учительці –Балас Оксана Олександрівна. Вже після першого тижня навчання в школі я точно знала: буду тільки вчителем!
Нарешті! Я отримала свій перший диплом і роботу вихователя у Київському обласному ліцею-інтернаті фізичної культури і спорту. Прийшовши 15 лютого до ліцею, я хвилювалася як ніколи і в той же час розуміючи, що не маю права цього показувати оточуючим.
Та все вдалося не відразу. В.О.Сухомлинський зазначав: «Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу – це вершина його мрії, хлібороб через кілька місяців милується колосками ячмінного зерна, вирощеного в полі…А вчителеві треба пропрацювати роки і роки, щоб побачити те, що ти замислив; ні в кого так часто не гостює почуття незадоволення, як у вчителя… »
Учительська професія поєднує у собі дві спеціальності. Кожен із нас є спеціалістом-предметником, і, крім того, - педагогом-вихователем.
Так склалася доля, що протягом навчального року я є вихователем однієї з груп. Це були місяці пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, крокуючи по дорозі педагогічного пошуку, розумію, що маю багато чого зробити. Необхідно вдосконалювати свої знання з педагогіки , треба освоювати новітні програми і технології, вивчати методичну літературу. У цьому вирі педагогічної діяльності важливо не схибити, не загубити жодної дитячої душі, тому я не маю жодного права зупинятися на досягнутому. Я повинна рухатися вперед, повинна вчитися, розвиватися, вдосконалювати свою педагогічну майстерність.
Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються, ними стають». І я наполегливо йду до цієї мети, адже обрана мною професія – це щоденне навчання. Тільки так я набуду компетентності, досягну вершин педагогічної діяльності і матиму змогу формувати учня не як носія компетентностей, а, передовсім, як людину.
Немає коментарів:
Дописати коментар